Тихо....

Тихо....

11.05.2018 19:53

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Влада Вернер

Серия стихов: Без серии

Тихо...
Навкруги не чутно ні душі,
Тільки вітром колихаються кущі.
Важить вітер зарічена непогоду,
Та й розносить нестелепо повів глоту.
Чвиря зайде до людей, як почне мріти,
Як покінчуть зорі серед темряви жевріти.
І громовниця осяє цю весну,
Та й всколоше ще спокійную Десну.
Цеменує грім по всім околицям й кущам,
Трибуває все в поклін дощам.
Таволка дощам поклони б`є,
Придолок з хмарок навислих п`є.
Ось і прориваються дощі,
Поливають всі дерева і кущі.
Річки наповняють до межі,
Під листвою морщаться вужі.
Та й громовниця все б`є у такт погоді,
Кожен мов би рад такій негоді.
Поки вся природа чвирі б`є поклон,
А людей тихенько сповиває сон.
Та настане ранок, мріти все почне,
Сонечко, мов зоря, в небі спалахне.
І дощі затихнуть, зійде вся вода,
Зійде на світанку верба молода.
І вдихне природа свіжість і красу,
Й подарує людям вранішню росу.